Відділ освіти, молоді та спорту Близнюківської Районної Державної Адміністрації

"Герої не вмирають"

     13 вересня 2019 року  Верхньосамарська ЗОШ І-ІІІ ступенів зустрічала свого героя, колишнього учня, Федорченка Вадима Олександровича. Він загинув на Сході України в 2015 році , захищаючи її суверенітет.

Федорченко Вадим Олександрович народився 26 грудня 1994 року у селі Павлівка Близнюківського району Харківської області в родині хліборобів.

В 2001 році був зарахований до першого класу Верхньосамарської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Першою вчителькою була Бондаревська Ніна Петрівна, саме вона дала малому Вадиму перші знання, навчила читати, писати розрізняти добро і зло.

У п’ятому класі Ніна Петрівна передала своїх вихованців Хрипченко Світлані Петрівні, яка прищеплювала дітям любов до своєї Батьківщини, вчила бути добрими, сміливими, справедливими та чесними.

У школі Вадим був доброзичливим, ввічливим, веселим учнем. Брав активну участь у спортивному житті школи, району, у культурно-масових заходах. Мав багато друзів, користувався авторитетом серед однолітків і вчителів. Був звичайним простим, справедливим, чесним хлопцем.

Після закінчення школи в 2012 році вступив до Лозівського ліцею за спеціальністю «рихтувальник кузовів та електрозварювальник». У цьому ж році вступає на заочне відділення Лозівського автодорожнього коледжу на факультет «Ремонт двигунів».

14 жовтня 2013 року був призваний до лав збройних сил України. Третього серпня 2014 року підписав контракт на безстрокову службу.

Спочатку його частина знаходилася у місті Краматорськ, а другого грудня 2014 року Вадим був переправлений до 101-ї бригади охорони ГШ міста Дебальцеве.

За час служби Федорченко Вадим Олександрович одержав Грамоту солдату «За старанність, розумну ініціативу і сумління виконання службових обов’язків», Грамоту старшому солдату «За сумління та самовіддане служіння українському народові, вірність військовій присязі, сміливість, рішучість та ініціативну активність, виявлені в ході виконання бойових завдань по захисту незалежності, територіальної цілісності України та з нагоди 23 річниці збройних сил України» (2014 рік).

Мав численні нагороди:

1. Нагрудний знак « Ветеран Війни». 

2. Нагрудний знак від головнокомандуючого збройних сил України Муженка В.Н. «За взірцеву службу».

3. Медаль  Від патріарха УПЦ Київського патріархата Філарета «За жертовність і любов до України».

Девятого лютого 2015 року Вадим разом із майором Микитою Недоводієвим виїхав з міста Дебальцево до міста Харкова за шинами до БМП. Останній зв'язок із батьками був о 7-30. О 9-00 на дзвінки не відповідав, на зв'язок більше не виходив. Район дороги біля села Логвінового був безконтрольним. Блокпост, який контролював територію, був знятий. ЗСУ, що проходили цією дорогою потрапили у ворожу пастку. Камаз «Шайтан» керований Вадим, був обстріляний.

У цьому бою загинуло 26 українських захисників, а двоє вважалися зниклими безвісти. Федорченко Вадим Олександрович був одним із них.

Рештки солдата із  жетоном на імя Федорченка В.О. (номер тіла 364/Л) були знайдені і привезені 13.03.2015 року з району Дебальцевого та ідентифіковані, як військовослужбовець 101 бригади охорони ГШ. Був похований як тимчасово невстановлений захисник України реєстр № 5752 на Краснопільському кладовищі міста Дніпро.

З 02.08.2015 року до липня 2019 року Федорченко В.О. вважався як зниклий безвісти. У липні 2019 року за ДНК батьків було підтверджено збіг з ДНК Федорченко В.О.



« повернутися до списку новин